Головна
Корона Донецької імперії
25.02.2010
Відсутність у держбюджеті коштів на інавгурацію Віктора Януковича-старшого, а також намір “регіоналов” коронувати свого могутнього лідера по-антикризовому дешево, сердито, зі смаком і якимись там численними родзинками, сподвигла редакцію “Обкому” на незвичні міркування. У підсумку ми маємо свій варіант сценарію цього чудового заходу, яким вирішили поділитися з його організаторами. Може, здасться…

…Площа перед Центвиборчкомом, на якій вирішено провести врочисту інавгурацію кандидата, який переміг, тішить око багатство синього кольору. Пам'ятник Лесі Українці одягнений у целофанову накидку “Наш Президент -- Віктор Янукович”; таблички “Площа Лесі Українки” ретельно заклеєні плівкою з написом синім по білому “Майдан Віктора Януковича”; тротуарна плитка акуратно очищена від снігу, зваленого, на наполегливу вимогу служби безпеки Президента РФ у дві величезні купи з боків: ці висоти зайняли російські снайпери.

Американські негри-спецназівці, що забезпечують охорону Президента США, засіли на другому поверсі “Макдональдса” через дорогу, виставивши у вікна далекобійну оптику. Бодігарди того, що інавгурується, по-хазяйськи розташувалися на даху будинку ЦВК, озброївшись помповими рушницями, „заточками” і гранатами.

Новини   |  Соціум  |  Кримінал  |  Культура   |   Спорт   |   Репортаж   |   Дикий світ
“Заградотряд” “Беркута” вишикувався біля червоної доріжки, що веде з підземного переходу станції метро “Печерська” (організатори вирішили, що Віктор Янукович, чия скромність у побуті і транспорті всім відома, прибуде на процедуру підземкою, зважаючи на те що метро на кілька годин буде заблоковано для інших пасажирів) до трибуни, яку спеціально притягли на майдан із Верхової Ради.

Перед трибуною — довгі ряди накритих столів, за якими сидять народні депутати (пофракційно) і запрошені. Найбільш почесні місця відведені Президентові РФ Дмитрові Медведєву і Президентові США Баракy Обамі. Організатори свята особливо потурбувалися про спеціальне меню для дорогих партнерів: на столі перед Медведєвим — літрова пляшка горілки, блюдо з оселедцем і невеликою сувенірною балалайкою; Обамі пропонують кошик із бананами і волосатий кокосовий горіх. Обидва президенти поглядають на заготовлені для них гостинці з явною відразою, зате апетитно втягують носом сизий дим, що валить із розташованого неподалік мангала, на якому смажить баранячий шашлик, щось наспівуючи собі під ніс, народний депутат Ельбрус Тедеєв.
Над площею літає гламурний італійський вертоліт, прикрашений всюдисущими синіми кулями, транспарантом “Київська мерія поздоровляє Його Високопревосходительство Януковича В.Ф. з перемогою!” і двома мегафонами, з яких ллється пісня у виконанні столичного градоначальника Леоніда Черновецького: “Ты просто бывший и незваный, но всё еще такой желанный!”. Пісню явно виконують наживо. На сцені виступають Потап і Настя Поленських, одягнені в сині пакети зі символікою Партії регіонів. Права нога Потапа в гіпсі, через що він танцює за допомогою милиць, під оком Насті — великий припудрений синець. Роль диригента, не встаючи через стіл, виконує колишній народний депутат Олег Калашников.

ПОТАП і НАСТЯ (співають): Вітя, Вітя — Україна! Анна Герман — у нас єдина!
ГЕРМАН (поплескуючи Калашникова по плечу): Молодець, пане Олеже! Сам слова написав?
КАЛАШНИКОВ (самовдоволено): Не, Потап накропал. Как ногу в тиски зажали, с него правильные рифмы так и посыпались... Может, когда искупят вину, отправим их на “Евровидение”?...
...Пронизливий звук позивних, що звичайно передує засіданню Верховної Ради, перериває світську бесіду улюбленців Лідера. Настя і Потап, яких підганяють важкі стусани Калашникова, залишають сцену і стрімко несуть ноги у бік аеропорту “Бориспіль”. На трибуну видряпується Голова Верховної Ради Володимир Литвин.
ЛИТВИН (плаче): Люди добрі! В далекому 1950 році, в глухому донбаському Єнакієвому, Віктора Януковича народили його батьки...
ЛЬОВОЧКІН (роздратовано кидаючи обгризену курячу кісточку в юрбу голодних “синіх пакетів”, де за неї відразу ж починається невелика бійка):  Вова, вот только опять не начинай! Задолбал ты уже своим рыдаловом. Давай, вытирайся рушником и объявляй выход Лидера! Десять часов уже.
ЛИТВИН (закриваючи обличчя рушником): А-а-а-а! Не можу зупинитися! Я ж спікер, і Віктор Федорович обіцяв народити мене вдруге! (голосно сякає). Люди добрі, що ж я роблю, сльози душать мене!..
ШУФРИЧ (грубо): Короче, Вова!
ЛИТВИН: Коротше, я запрошую на цю трибуну для інавгурації нового Президента України — Віктора Федоровича Януковича!!!
Черновецький на вертольоті закладає крутий віраж і врубає Гімн України. Погляди присутніх концентруються на виході зі станції метро “Печерська”, відкіля вже з’являється фігура переможця. На Януковичу — глухе пальто до п’ят, обличчя цілком сховане під каптуром. Він швидко крокує по червоній доріжці, раз у раз повертаючись на різні боки і розмахуючи руками в рукавицях.
КОЛЕСНИКОВ (підозріло): Слушайте, господа, а вам не кажется, что наш Лидер стал ниже ростом? (Дістає сигарету і починає ритися в кишенях, шукаючи запальничку).
ЛУЦЕНКО (поспіхом підскакує і чиркає сірником): Вот, Борис Викторович, пожалуйста...
КОЛЕСНИКОВ (прикурюючи): Спасибо, Юрчик. Свободен.
ЛУЦЕНКО (радісно підморгуючи): Свободен? Вы не шутите?! Ура! Может, еще что-нибудь желаете, Борис Викторович?
У цей час Лідер, крутнувшись на ходу особливо сильно, заплутується каблуками в доріжці і падає горілиць, брудно лаючись ламким голосом. З-під загнутої поли пальто визирають ікри і білі туфлі на високих каблуках, а з-під каптура, що злетів, — обличчя і коса Прем’єр-міністра Юлії Тимошенко. Вона підхоплюється і чимдуж кидається до трибуни.
КОЛЕСНИКОВ (розмахуючи руками): Самозванка! Держите её! Юра, фас!
Луценко з тюканням, витягаючи на ходу свисток, кидається слідом за Тимошенко, депутати від Партії регіонів вибігають напереріз. Ганна Герман уміло підставляє Прем’єр-міністрові ногу, і на червоній доріжці негайно утворюється купа-мала, яка дружно матюкається.
ЛУЦЕНКО (важко дихаючи, викручує Тимошенко руку): Ну что, добегалась, воровка?! Хотела вместо нашего дорогого Виктора Федоровича инаугурацию принять?! Не выйдет!
ТИМОШЕНКО (хрипло): Пусти, зрадник! Донецький “подпевала”!
ЛУЦЕНКО (червоніючи): Заглохни, тимошенница проклятая! Ты мне всю жизнь поломала. Вот я тебе сейчас (витягує з рукава дубинку)...
КОЛЕСНИКОВ (строго): Юра, фу! Не надо здесь международного скандала, ты не во Франкфурте. Усади ее за стол и следи, чтоб не убежала...
У цей час ряд депутатів під предводительством Ельбруса Тедеєва в білому фартуху кидаються в метро і через кілька хвилин виводять відтіля під руки зниклого Януковича. На голові Лідера — величезна ґуля.
ЯНУКОВИЧ (ображено): ...Гадина, между эскалаторами подстерегла и поленом по голове жахнула! Я ей сейчас, как говорят, по роже наваляю...
ТИМОШЕНКО (зухвало): Давай, давай, бугай, побий беззахисну жінку на очах у міжнародної спільноти!
ЯНУКОВИЧ (обережно зиркаючи на гальорку з зарубіжними гостями): Ладно, как говорят, предъявим... О! А это что еще за черномазый?
ГЕРМАН (шепоче на вухо Лідеру): Це Президент Америки Барак Обама.
ЯНУКОВИЧ (із сумнівом): Что еще за Барак? Гм... А Кондолиза где?
ТИМОШЕНКО (голосно): Ви чули? Ви це чули?! Янукович обізвав пана Барака Обаму брудним нігером!
Луценко швидко закриває їй рот серветкою зі символікою Партії регіонів.
Янукович величавим кроком продовжує свій шлях червоною доріжкою.
ТИМОШЕНКО (випльовуючи серветку): А ну стояти! Попрошу хвилиночку уваги! Добродії Президенти, дорогі закордонні партнери! Користаючись із нагоди, я хочу представити Вам спостерігача від ОБСЄ, що був свідком численних фальсифікацій, за допомогою яких Янукович обманом прийшов до влади!.. Будь ласка, пан Джон Сміт, підійдіть до нас, щоб ми всі вас бачили.
Через міліцейський кордон невпевнено просочується чоловік у чорних окулярах, з довгим волоссям і бородою до пояса а-ля “Зі Зі Топ”. На плащі чоловіка — великий бейдж із написом: “Dzhon Smit, nabludatel ot OBSE”.
СМІТ (невпевнено): Господа, я есть был наблюдател от ОБСЕ на выборах ин Юкрайн, спасиба-пожалуйста...
ТИМОШЕНКО (вимогливо): Ну?
СМІТ: И вот я видель... Е-е-е...
ТИМОШЕНКО (лагідно): Ну, пане спостерігач, не соромтеся. Розкажіть нам, як на сповіді, що Вас найбільше турбує?
СМІТ (полегшено посміхаючись): Мамо, це я, твій синок. Дай мнє грошей на бензин...
ТИМОШЕНКО (злобно): Баран!
Проникливий нардеп Лавринович, недобре посміхаючись, підходить до спостерігача і зриває з нього окуляри, перуку і бороду. “Спостерігачем” виявляється зять Тимошенко Шон Карр.
КАРР (жалібно) Здрастуй, мамо, це я, твій синок.
ТИМОШЕНКО: Та бачу я, бачу! Забирайся, і без тебе тоскно. Грошей нема.
КАРР: Здрастуй, мамо. До побаченья, мамо. Шон — плохой мальчик (іде).
ЯНУКОВИЧ (осудливо): Совсем, как говорят, затюкала пацана, чертова баба.
ГЕРМАН (наказуючи): Вікторе Федоровичу, підійдіть і привітайтеся з Президентами Америки і Росії, будь ласка.
Янукович поспішно киває і зображаючи широку посмішку, марширує до Обами.
ЯНУКОВИЧ (голосно): Хелло, Бардак! Хау ду ю ду вері мач! Май нейм із Вася. Ай хэв май брекфест еврі дей! (переможно поглядає на Герман. Та схвально посміхається і показує йому великий палець).
ОБАМА (білозубо посміхаючись): Good afternoon, Mr. Yanukovich, my congratulations!
ЯНУКОВИЧ (плескаючи Обаму по плечу): И ты будь здоров, чернявый. Сегодня вечерком заезжай ко мне в Межигорье, я там пальму Мерцалова в кадке посадил, можешь полазить за бананами... (Повертається до Медведєва) Здравствуйте, Владимир Владимирович! Те конфеты, что я выслал на прошлой неделе, вы давно уже, как говорят, съели?
МЕДВЕДЄВ (кисло): Съел.
ЯНУКОВИЧ (викладаючи на стіл пакет із карамельками): Наворачивайте еще, не стесняйтесь. А вечером приезжайте ко мне в Межигорье — я для вас нанял ансамбль скоморохов.
ЛЬОВОЧКІН: Виктор Федорович! Виктор Федорович, там вам булаву привезли!
ЯНУКОВИЧ (радісно): Опаньки!
Крізь міліцейський кордон на площу в’їжджає автомобіль представницького класу, з якого троє дужих депутатів-”регіоналів” витягають Віктора Ющенка, який вчепився руками у президентську булаву. Глава держави мертвецьки п’яний.
ЮЩЕНКО (дико обертаючи очима): О, Всім привіт! А що Ви тут робите, хлопці?
ЯНУКОВИЧ: Что надо, то и робым. А ты чего нажрался-то, пасека?
ЮЩЕНКО (із гідністю): Захотів — і нажрався. Я ж казав, що збираюся днів на десять піти у відключку (поривається співати, диригуючи булавою). Гей,  наливайте повнії ча-а-ари!..
Булава по черзі попадає в голови депутатам-поводирям, через що вони, лаючись, розбігаються. Ющенко падає обличчям додолу і засинає.
ГЕРМАН (з докором): Вікторе Андрійовичу, як Вам не соромно! Віддайте вже булаву Вікторові Федоровичу та йдіть собі спати.
ЮЩЕНКО: Не віддам!
ЯНУКОВИЧ (погрозливо): Отдавай по-хорошему, пижон колхозный! Иначе я тебе эту булаву знаешь куда засуну?
ЮЩЕНКО: Куда?
Янукович рішуче підходить до Ющенка, той стрімко відповзає назад, ховаючи булаву під полу пальто, і зненацька натикається на Тимошенко.
ТИМОШЕНКО (з жаром): Вікторе Андрійовичу, Ви повинні негайно віддати цю булаву мені! Будьте впевнені, я буду берегти її, як зіницю ока! Я — справжній Президент цієї країни. Я виграла вибори!
ЮЩЕНКО: Ні!!! (Відштовхує Тимошенко і поспіхом дає булаву Януковичу) Вітю, забирай...
ТИМОШЕНКО (втомлено): Козли.
ЯНУКОВИЧ (розмахуючи булавою): “Шахтер” — чемпион!
КУЗЬМУК (бряцаючи орденами): Виктор Федорович, прежде чем Вы выйдете на трибуну и покладете руку на Пересопницкое Евангелие, позвольте небольшой салют в Вашу честь!
ЯНУКОВИЧ (ліниво): Давай. Только смотри, чтоб бабахнуло хорошо.
КУЗЬМУК: Есть, товарищ Верховный Главнокомандующий! Будете довольны! (викочує на середину площі самоходну ракетницю і дає залп).
Перші дві ракети негайно відхиляються від курсу й ідуть кудись убік Броварів. Третя злітає вертикально вгору і потрапляє у вертоліт київської мерії. Лунає вибух, і спаленілий гелікоптер важко падає на площу, дивом нікого не зачепивши. Черновецький вивалюється з машини ще в повітрі і приземляється задом у мангал Ельбрусу Тедеєва.
ТЕДЕЄВ (злякано відскакуючи назад): У, шайтан!
ЧЕРНОВЕЦЬКИЙ (виймаючи з ягодиці шампур): Мир тебе, землянин! Шашлычки, значит, жарим?
ТЕДЕЄВ (похмуро): Жарим, жарим, дорогой. Проходи себе мимо.
ЧЕРНОВЕЦЬКИЙ (грізно): А лицензия есть у тебя, чучмек? Малую архитектурную форму согласовал?
ТЕДЕЄВ: Чего?
ЧЕРНОВЕЦЬКИЙ: Того, что морда мне твоя знакома. Это, случаем, не ты украл у моей дочки сумку с брюликами на четыре миллиона?
ТЕДЕЄВ (відводячи погляд): А что я, дорогой? Я ничего. Я просто спортом в парке с ребятами занимался, а потом приехали эти армяне...
ЯНУКОВИЧ (грізно): Слышь, Гагарин, отстань от человека! Ты башкой, когда падал, сильно ударился? Если не сильно, я сейчас, как говорят, добавлю!
ЧЕРНОВЕЦЬКИЙ (із образою): Я, между прочим, в отличной форме. Вот, смотрите!
Мер звично роздягається до трусів і, стає в картинну позу, показує засохлі біцепси. Потім, зробивши п’ять кіл навколо купи снігу, швидко вибігає на її вершину.
ЧЕРНОВЕЦЬКИЙ (гордо): Видали?! Если кто-то сомневается, я вам сейчас еще анализ прямо тут сдам! (починає стягати з себе труси).
ЯНУКОВИЧ (в паніці): Эй, кто-нибудь, немедленно уберите отсюда этого клоуна!
Російський снайпер б’є Черновецького прикладом, і той ховається за  заметом.
ЯНУКОВИЧ (втомлено): Короче, мне надоел этот, как говорят, караван-сарай! Я пошел принимать Присягу.
ТИМОШЕНКО: Ти не маєш права!
ЯНУКОВИЧ (не озираючись): Имею, имею. (Залазить на трибуну і безуспішно шарить по ній рукою). Эй, Литвин! Где тут это твое, как его, Пересыпанное Евангелие?
ЛИТВИН (з тривогою): Я не брал! Оно на трибуне лежало...
ЯНУКОВИЧ (роздратовано): Да нету его тут!
ЛИТВИН: Поищите лучше.
ЯНУКОВИЧ (грізно оглядаючи всіх): Та-акк... Признавайтесь, гады, кто взял книжку, иначе я за себя, как говорят, не отвечаю.
У лиховісній тиші лунає тихе хихикання Тимошенко, а слідом за ним — дивний наростаючий гул. Через кілька секунд на площу, пронизливо сигналячи, викочуються три армійські фургони з грузинськими номерними знаками. З фургонів починають вистрибувати здоровенні брюнети з довгими вусами й автоматичною зброєю.
ЯНУКОВИЧ (озадачено): Я не понял, это еще кто такие?!
ТИМОШЕНКО (переможно посміхаючись): Це, Вікторе Федоровичу, мої грузинські спостерігачі. Усім лягти, руки за голову! Громадянина Януковича заарештовано за узурпацію влади!
ЯНУКОВИЧ (сатаніючи): Ну уж нет, как говорят! Ребята, мочи козлов!
Він намагається задушити Тимошенко голими руками, але охоронці накривають його своїми тілами і тягнуть у безпечне місце. По дорозі Янукович упускає булаву, і вона закочується під трибуну.
На площі починається масова перестрілка грузинських бойовиків зі снайперами, “Беркутом” і охороною президентів, що вилазить із усіх щілин. Бодігарди Януковича весело закидають майдан гранатами з даху ЦВК. Охоронці швидко витягають віп-персон із зони бойових дій. Депутати масово занурюються у станцію метро “Печерська” і, захопивши електричку, їдуть на кінцеву. Разом з ними театр бойових дій залишає і розлючена Юлія Тимошенко, яку Луценко в останній момент пристібає до себе кайданками. Особливе невдоволення Прем’єр-міністра викликає той факт, що вона десь утратила так спритно украдене для неї Шуфричем Пересопницьке Євангеліє.
“Беркут” холоднокровно відступає під прикриття будинку ЦВК і виманює грузинських бойовиків до заводу “Арсенал”, де і завдає їм нищівної поразки.
...Зрештою на “майдані Януковича” залишається лише Ганна Герман. Уставши на ноги й обтрусившись, вона хитає головою, потім повільно йде по червоній доріжці до трибуни. Там піднімає булаву і Пересопницьке Євангеліє, загорнене в підкладку, випадково відірвану кимось від Юліїного пальто.
ГЕРМАН (сумно): Ох, хлопці, це ж так не по-європейськи! Хоча... з іншого боку...
Вона піднімається на трибуну, бере в ліву руку президентську булаву, а праву кладе на Пересопницьке Євангеліє. Потім починає повільно і з насолодою вимовляти слова Присяги.

Василь РИБНІКОВ

http://obkom.net.ua/articles/2010-02/17.1919.shtml
подано зі скороченням